Комунальний заклад освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) №145" Дніпровської міської ради

   





СТОРІНКА БАТЬКІВ

 

ЛЮБИТИ ДИТИНУ РОЗУМОМ
 
          Батьки – це вчителі у найважливішій школі на світі
– школі становлення особистості. Тут немає вихідних 
і канікул, їм доводиться виконувати свої обовязки
24 години на добу, 365 днів на рік.
 
          Більшість батьків приблизно однаково назвуть якості, які вони хотіли б бачити у своїх дітях: чесність, самоповага, ерудиція, сила, здоров’я, краса, ясний розум, уміння любити, почуття гумору, відповідальність, уміння налагоджувати взаємини з іншими.
          «Я хочу пишатися своєю дитиною», - скаже будь-який батько чи мати. Часто дорослі сподіваються на те, що чим більше часу і зусиль вони віддаватимуть дітям, тим кращого результату досягнуть. І роблять неприпустиму помилку, розділяючи догляд за дитиною і її виховання, забуваючи, що це насправді одне й те саме. Адже ставлення до дитини одночас справляє на неї вплив. Аж занадто захоплюючись різними методами та засобами виховання, батьки сприймають свою дитину, як власність, як матеріал, з якого вони – розумні і досвідчені – можуть «виліпити» омріяний ними ідеал доньки чи сина. Такі батьки перетворюються з лідерів-наставників в авторитетних керівників. Вони автоматично позбавляють дитину права голосу і права вибору. Якщо дитина засвоїть таке ставлення до неї ще до того, як розвинеться її воля, це завдасть нищівного удару по її особистісному розвитку і, насамперед, постраждають її самооцінка, само ставлення, самоповага.Щоб запобігти таким небажаним тенденціям, психологи радять розглядати виховання не як однобічну спрямованість впливів, а як двосторонній процес, де дитина – не лише обєкт цих впливів, а й активний учасник, субєкт виховання. Це можливо, коли стосунки між дорослими і дітьми в родині будуються на засадах особистісної рівності, довіри, взаєморозуміння, визнання права кожного на власну точку зору на різні життєві ситуації. Навіть коли йдеться про 6-7 річного малюка, треба памятати: перед вами не просто маленький хлопчик (дівчинка), а особистість з унікальним внутрішнім світом, з тільки їй притаманними індивідуальними відмінностями. Знання та врахування цих відмінностей – неодмінна складова успішного виховання. Батьки мають бути пильними й дуже чутливими до реакції, слів, вчинків своїх дітей. Дуже часто син або донька в неприємній формі сигналізують батькам про їхні ж помилки чи упущення. Здатність почути, зрозуміти дитину – своєрідний місток між вихователями і вихованцями.Насамперед, повірте в унікальність та неповторність своєї дитини. Вона не є точною копією вас самих. Тож не варто вимагати від сина чи доньки реалізації вашої життєвої програми та досягнення ваших цілей. Надайте дитині право прожити своє життя так, як прагне саме вона.Приймайте дитину такою, якою вона є: з усіма недоліками, слабостями й достоїнствами. Спирайтеся на сильні сторони її особистості.Не соромтеся показувати дитині свою любов. Нехай вона зрозуміє, що любитимете її за будь-яких обставин.Не бійтеся «залюбити» малюка: беріть його на коліна, дивіться в очі, обнімайте і цілуйте дитину (звісно, якщо вона сама того бажає). Проте пильнуйте, щоб ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі і заборони (бажано, щоб їх було не багато), суворо дотримуйтесь їх. Але в цих межах дайте дитині можливість діяти вільно.Частіше використовуйте ласку як засіб виховного впливу та заохочення, ніж покарання та осуд.Покарання «за» і «проти»Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханням. Це найефективніший спосіб щось пояснити.Вдаватися до покарань треба лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному і фізичному здоровї дітей. Тож перш ніж вдаватися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі «за» і «проти».Зробити правильний вибір вам допоможе ця памятка.
  •  Покарання – серйозний замах на фізичне і психічне здоровя дитини.
  •  Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.
  •  Не карайте дитину із запізненням. Краще вже зовсім не карати, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.
  •  Не нагадуйте дитині про її «старі гріхи». Не заважайте їй «починати життя спочатку». Покараний – вибачений. Інцидент вичерпано!
  •  Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності.
  •  Дитина має бояться не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу.