Комунальний заклад освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) №145" Дніпровської міської ради

   





Сторінка музкерівника

 

 

Театралізована вистава «Зелений вогник»

у виконанні дітей дошкільного закладу та акторів театру юного глядача

 

                                           

 

 

 

Театралізована вистава

для дітей середнього та старшого дошкільного віку

Друзі із біди визволять завжди”

/ доТижня безпеки дитини/

 

 

Дійові особи:

Дід

Баба

Півник Петрусь

Півник Павлусь

Зайчата

Білочки

Лисичка

Вовк

 

Петрусь: (змахує крилами) Доброго ранку, Павлусь!

Павлусь: Доброго ранку й тобі, Петрусь!

Петрусь: Сьогодні я першим співатиму!

Павлусь: Ні, я хочу першим співати!

(наскакують один на одного, лопочучи крилами)

Баба: Ох, і сварливі наші півники! Знову завелися й ранок як годиться не привітали. Сором тай годі!

Півники: (присоромлено) Кукуріку! (веселіше) Кукуріку!!!

Дід: Іду, іду зараз насиплю вам зернять поїсти. (насипає, півники підбігають, відштовхують один одного).

Петрусь: Це мої зернятка!

Павлусь: Ні, мої!

Дід:Бабусю, несила вже терпіти таких розбишак — щодня галасують, сваряться. Давай-но заріжемо одного та борщику смачного наваримо.

Баба: Шкода ж бо мені їх. Та й кого з поміж них вибрати? Нехай я подумаю.

Петрусь: ( на вухо Павлусеві) Хутенько тікаймо звідси, бо комусь із нас таки випаде варитися в їхньому борщі.

Павлусь: Згода, тікаймо. Дай -но лишень зернят у вузлик насиплю. (Півники, крадучись попід хатою, швидко йдуть геть).

(Лісова галявина лесиччина хата)

Лесичка: (прибирає, наспівуючи пісню “Веселі черевики”)

В хаті в мене чепурненько,

Чисто прибрано й гарненько.

В гості вовка запрошу

Біля печі посаджу.

В горщик каші в мене є

Кислячком нехай зап є.

А м ясця не вистачає -

Хай вже вовчик вибачає.

(До хати підходять Півники, стукають у двері)

Лесичка: Хто там? Заходьте, не замкнено.

Півники: Це ми, братики — півники.

Петрусь: Я — Петрусь, а він — Павлусь.

Павлусь: Ми по лісу находилися, наші ніжки натомилися, зголодніли та й переночувати нам ніде.

Лисичка: (дуже люб язно) Заходьте, будь ласка! Заходьте, любесенькі, зігрійтеся, ріднесенькі! (ставить на стіл тарілку з пирогами) Їжте досхочу та лягайте спатоньки.

(потирає задоволено лапки)

Півники: (сідають на лаві) Дякуємо тобі, господинечко! Так спати хочеться, оченьки злипаються.

Лисичка: (радісно метушиться) Зараз Вовчика гукну, нагодую, напою. Та й гарні півники, товстенькі, жирненькі. (вибігає)

Петрусь: Павлусю, ти чув? Це ж Лисичка! Знову нам тікати треба!

Павлусь: Так! Від Лисички треба тікати. (тікають, з являються Лисиця й Вовк, здивовано роззираються)

Вовк: (сердито) Ти що, кумасю, мене обдурила? Зі мною не жартуй, коли хочеш щоб я з тобою дружив!

Лисичка: Та ні, Вовчику, були тут півники, справді були. Онде їхні сліди — по них і знайдемо втікачів. (Лисичка і Вовк йдуть у глиб лісу, на галявину виходять 4 зайченят, співають)

Зайченята: ( на мелодію пісні “Любим польку танцювати”)

Ми маленькі зайченята,

Друзі маємо багато,

А від Вовка і Лисиці

Нам ховатися годиться

Поспішаємо завзято

Ми до Білчиної хати.

Білочки нас добре знають,

З нами в хованки пограють.

( з — з а куща обережно виходять півники, побачивши Зайченят злякано зупиняються)

Півники: Ой, ви хто такі?

Зайченята: Ми зайчата з лісу, а ви хто такі й звідкіля?

Петрусь: Ми півники з села. Про зайців нам Бабуся казала, що вони не злі, м яса не їдять.

1 Зайченя: То чого ж ви такі перелякані?

Павлусь: Та ж за нами Лисиця і Вовк женуться, хочуть нас з їсти!

2 Зайченя: Ой, ми теж їх боїмося!

1 Зайченя: Але ж не годиться гостей у біді залишати.

2 Зайченя : Давай білочок гукнемо, може вони нам допоможуть.

Зайченята: Білочки, агов!

(пританцьовуючи вибігають 3 білочки)

1 Білочка: Ви чого нас гукали?

2 Білочка: Погуляти нас звали?

3 Білочка: То давайте рахувати, кому першому шукати.

Білочки: А це хто з нами?

Зайченята: Це Півники, вони від Лисиці й Вовка тікають, у нас порятунку шукають

( Білочки водять навколо Півників хоровод на мелодію пісні “Ми свято зустрічаємо”).

Білочки:

Ми білочки — сестрички

Руденькі, невеличкі,

Нас у лісочку знають,

І всі нас поважають.

Бо ми хоч і маленькі,

Та добрі й розумненькі.

Простору хатку маємо,

В дуплі вас заховаємо.

( в кутку галявини з являються Лисиця й Вовк)

Білочки: Нумо, друзі, ховаймося швидко, онде вже йдуть лисиця й вовчище.

(ховаються разом з Півниками за дерево в дуплі, а Зайчата тікають)

 

Вовк: Е, довго вони в дуплі не висидять! Ми їх тут почекаємо.

Лисиця: Давай перехитруємо їх. Заховаємося за тим кущем, то може вони й визирнуть із дупла. (ховається)

Півники: (визирають) Вже нема ні Вовка ні Лисиці!

(Вовк і Лисиця вибігають з-за кущів, киаються до півників)

Вовк: Лови!

Лисиця: Тримай!

Півники: Рятуйте! Лихо нам!

(З являється Дід з рушницею в руках, стріляє, лякає хижаків, ті зникають у кущах)

Дід: Ходіть до мене, бідолашні! Ходіть до мене, мої любі! Бабуся всі очі виплакала за вами.

Петрусь: А борщику з м ясцем уже не хочеться?

Павлюсь: Нам без вас у лісі гірко. Ми додому хочемо.

Дід: Підемо зараз додому. Тільки ж ви більше не сваріться, живіть дружно, мирно.

(Півники співають пісеньку на мелодію “По дорозі жук”)

Півники: Білочки, Зайчата,

Ми йдемо до хати

Там Бабуся наша

Нас чекає й плаче.

(виходять Білочки й Зайчата)

Білочки : Ми вас проведемо, з лісу дорогу покажемо.

Зайченята: А поки Лисиця з Вовком далеко у нас радість і свято.

Усі разом співають і танцюють на мелодію пісні “Марш космонавтів”

Білочки:

Якщо друзів маєш,

То біду здолаєш.

Друзі із біди

Визволять завжди.

Півники: Той щасливий дуже,

Хто зустріне друзів,

Друзі із біди визволять завжди

Зайченята: Хай на всьому світі

Знають звірі й діти:

Друзі із біди визволять завжди!!